Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!
Я задолбался работать продавцом в этом дерьмовом магазине. Малаки клиенты, закладки по бабке продают, снимаются постоянно, а я тут нищебродом горю. Решил я, что пора попробовать варик, попробовать что-то новенькое, чтобы черный не скушал.
Ходил я по улицам района, спрашивал народ, что за релашка, какая лопата, что посоветуют. ЛСД, говорят, это вещество, которое заставляет тебя видеть все красочно и психоделично. Я был не против такой тематики. Определиться с поставщиком было непросто, но после пары попаданий на разводы, удалось найти надежного парня. Он обещал мне пару листиков ЛСД 25 за немалые деньги.
Когда наступил долгожданный день, я снова спрятался от всех в своей комнате, чтобы никто не мешал мне открыть свои глаза на неизведанные миры. Перед применением я еще раз прочитал инструкцию, чтобы не подпортить себе шансы на новые ощущения.
Через полчаса после применения я начал чувствовать первые эффекты. Сначала все вокруг стало каким-то расплывчатым. Я засматривался на картины, вазы, расписанные яркими красками. Все словно ожило и стало говорить со мной на своем языке.
Все вокруг меня начало пульсировать, как настоящий психоделический фильм. Я смотрел на свои руки и видел, как они плавно таят в воздухе, как многочисленные цвета перемешиваются друг с другом. Это было какое-то нечеловеческое, но в то же время фантастическое ощущение.
Прошло уже несколько часов, а я все находился в состоянии эйфории. Мои друзья звали меня гулять в парк, тряхнуться вместе. Я согласился и мы пошли. Пейзаж в парке просто сносил крышу. Небо казалось бескрайним, цветы вокруг меня расцветали ярче, чем когда-либо. Ветер играл с волосами, словно заставлял меня чувствовать ту жизнь, которую я раньше не замечал.
Возвращаясь домой, я почувствовал, что эффект начинает отпускать. Мне стало немного грустно – хотелось остаться в мире, в котором все такое прекрасное. Но я понимал, что это временно и нужно отдохнуть от вещества, чтобы не злоупотреблять.
Прошли дни, недели, и я уже не мог забыть свои впечатления от ЛСД. Я решил поделиться своими эмоциями со своими друзьями. Мы собрались вместе и решили провести совместный трип. Каждый по своему опыту снял свою дозу и мы погрузились в мир красок, неоновых линий и сюрреалистических фигур.
После этого вечера мы стали гулять вместе все чаще. Захватывали с собой гитару, бутылку виски и нашу нежную взаимность. Мы стали по-настоящему близкими друзьями, которые понимают друг друга без слов.
Но со временем я осознал, что наркотики – это не долговременное решение. Они дают тебе мгновенное удовольствие, но способность видеть красоту в обычных вещах куда-то исчезает. Я понял, что нужно найти другие способы радоваться жизни, не прибегая к химическим веществам.
Теперь я работаю в новом магазине, но уже не как продавец. Мое хобби, связанное с психоделическими красками и формами, стало основой моей новой профессии. Я создаю яркие и красочные образы, чтобы раскрасить мир не только для себя, но и для других.
Каждый раз, когда я смотрю на свои работы, я вспоминаю тот вечер с друзьями, когда мы по-настоящему увидели красоту этого мира. И хотя наркотики были временным решением, они помогли мне осознать, что вокруг нас есть столько всего прекрасного.
Так что, малаки, давайте не забываем наслаждаться каждым моментом жизни без всяких веществ. Найдем свои варианты радости и делимся ими друг с другом. Жизнь слишком коротка, чтобы проводить ее под чужим влиянием.